90-річна історія Одеської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України

Правління пролетарського спортивного товариства «Динамо» обрано в Одесі наприкінці 1924 року. Спершу динамівські активісти мали на меті укріплення фізичної підготовки особистого складу ОДПУ, вдосконалення прикладних навичок, необхідних радянським правоохоронцям. 

Влучно стріляти та професійно водити мотоцикл і велосипед, застосовувати прийоми самооборони зі зброєю та без неї, виховувати у собі витривалість – усьому цьому перші одеські інструктори-динамівці навчали чекістів, співробітників міліції на заняттях зі стрільби, велоспорту, самбо. Згодом до цих видів спорту додались легка атлетика, бокс, спортивні ігри. 

Найбільш популярним серед співробітників правоохоронних органів був футбол. Попередники динамівського футболу в Одесі – «Спарта» та команда карного розшуку «Олімп», яку створив інспектор карного розшуку Ф. Коронцвіт. Згодом він став одним з видатних фізкультурних працівників Одеси. У 1928 році за активної участі одного з командирів Одеського прикордонного загону, великого ентузіаста футболу Дрожко, створено футбольну команду «Динамо». В її складі були працівники міліції, прикордонники і співробітники інших підрозділів правоохоронних органів. Для посилення першої команди «Динамо» було запрошено низку  гравців збірної команди Одеси: з воротар Серафим Москвін , який тільки -но демобілізувався з лав Червоної Армії,  захисники Іван Попов та Іван Трофимов, нападник Сергій Дуков, досвідчені футболісти Георгій Макаров і Леонід Фісаренко.

Поступово динамівські гуртки і секції міцніли, набиралися сил, могли вже забезпечувати не лише прикладними навичками, а й давали певну спортивну підготовку. Про динамівських футболістів, велосипедистів, легкоатлетів почали з повагою говорити в Одесі, де традиційно сильними були спортивні клуби портовиків, комунальників, працівників місцевого транспорту ( «Местрал»).

А на початк 30-х років спортсмени «Динамо» були найсильнішими в місті за більшістю видів спорту. Успішно виступали велосипедисти, футболісти, боксери, стрілки одеського «Динамо» під час зустрічей з одноклубниками з Харкова, Києва, Миколаєва. Але основою всієї діяльності, як і раніше була ставка на всебічне фізичне виховання членів суспільства, на масовість занять фізкультурою і спортом.

Велике агітаційно-пропагандистське значення мали масові фізкультурні свята, які регулярно проводили одеські динамівці. Спортивні паради, масові гімнастичні вправи, різні естафети динамівців сприяли популяризації фізичної культури в Одесі.

Кожен рік динамівці традиційно завершували підведенням спортивних підсумків. Вони перетворювалися на великі спортивні свята, які залучали до Одеського цирку кращих атлетів міста та численних любителів спорту.

Дбали динамівці і про зміцнення спортивної бази, яка в ті роки була, звичайно, дуже скромною. Невеликий спортзал в клубі імені Дзержинського не міг вмістити численні спортивні секції, важко було і з орендою спортивних споруд. Тоді на громадських засадах динамівські активісти заходилися наводити лад на примітивному стадіоні РКХ на Пролетарському бульварі (нині стадіон «Динамо» на Французькому бульварі). В середині 30-тих років було розпочато будівництво стадіону «Динамо» в парку імені Шевченка. Будівництво закінчено в 1936 році, а після закінчення війни стадіон передано до відомства ЧМП.

 У 1935 році величезний інтерес у всій країні викликав велопробіг Одеса-Владивосток. П’ятьом динамівським спортсменам: одеситу Михайлу Рибальченко, киянам Івану Гриценко, Миколі Погрібному, Сергію Овчарова і Федору Ганопольському – належало перетнути Радянський Союз із заходу на схід, пройшовши на звичайних дорожніх машинах без будь-якого супроводу більше третини земного екватора. Наймолодшому члену команди виповнилося на той час двадцять років, найстаршому – тридцять два роки. При цьому ставилися завдання не тільки пропаганди велосипедного спорту, а й перевірки якості наших вітчизняних машин. Кожен спортсмен їхав на велосипеді марки «Україна» Харківського заводу ім. Петровського, маючи при цьому з собою багаж: спеціально пристосовані речові сумки вагою до трьох пудів з запасом продовольства на два-три дні, медикаментами, запчастинами, теплим одягом та зброєю. Кілька місяців спортсмени долали бездоріжжя, втому, важкі кліматичні умови, демонструючи силу духу і спортивну майстерність. Весь шлях –14 тис. 317 км – пройдено за 117 ходових днів. Всіх учасників цього, насправді героїчного велопробігу, нагороджено орденом «Знак Пошани».

Незабаром, після закінчення цього пробігу, в 1936 році,  заступником голови Одеського «Динамо» став заслужений майстер спорту СРСР  Михайло Іванович Рибальченко. Ось що він розповідає про той період:

– Для нас масовість спорту була метою номер 1.І , не дивлячись на труднощі з базами, інвентарем, формою, двері наших секцій були відкриті для кожного, хто хотів стати сильним, спритним, витривалим. Виявляти здібності спортсменів дуже допомагав наш комплекс ГТО. Завдяки масовості ми мали змогу будувати роботу з підвищення майстерності динамівців. Кращі наші спортсмени – брати Волошини, один з яких був штангістом, а інший – легкоатлетом, гімнастка Стрелковська, штангіст Шпана і інші не раз вигравали великі змагання на Україні та на території СРСР.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна і фашистські полчища підступили до Одеси, сотні динамівців, загартованих заняттями спортом, опанувавших влучну стрільбу, мужньо боронили рідне місто. А коли гітлерівцям вдалося захопити Одесу, багато динамівськіх спортсменів продовжувало боротьбу в складі підпільних партизанських загонів, що діяли в катакомбах.

 В одній з таких підпільних груп працював колишній інструктор Одеського «Динамо» зі стрільби Іван Петренко. Гестапо вдалося вистежити і схопити патріота. Петренко тримався мужньо і стійко. У ніч перед стратою він написав своїм синам: «Будьте вірними партії, своєму народові, Батьківщині. І якщо потрібно буде, віддайте їй своє життя, як віддав її ваш батько.» І. Петренко посмертно був нагороджений орденом Червоної Зірки. Іменем Івана Миколайовича Петренко названа вулиця в Одесі.

Ще один снайпер, боєць 54 полку 25 Чапаєвської дивізії, одеситка Людмила Павліченко знищила під Одесою 187 фашистських солдатів і офіцерів. Коли радянські війська, виконавши завдання з оборони Одеси, були перекинуті на захист Криму, Павліченко взяла участь в боях за Севастополь, де довела свій снайперський рахунок до 309 знищених фашистів. В 1942 р Людмилу Михайлівну Павліченко нагороджено орденом Леніна, а в жовтні 1943 року їй присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після закінчення Великої Вітчизняної війни Л.М. Павліченко повернулася до мирної праці, присвятивши себе науковій роботі та журналістиці.

Повоєнні роки в Одеській динамівській організації відзначені неухильним зростанням масовості спорту, увагою керівників спорттовариства і всіх його працівників до розвитку дитячого спорту. У 50-ті роки в «Динамо» почали працювати тренери, які згодом дали путівку в спортивне життя багатьом атлетам, прославившим радянський спорт.

1948-го року Одеська облрада налічувала 4423 динамівця. У цьому ж році зроблено перереєстрацію суспільства.

Першими з Одеських динамівців голосно заявили про себе пожежні. 1949-го Одеська збірна команда прикладників виїхала до Києва на республіканські змагання. Команду представляв заступник начальника відділу служби і підготовки капітан внутрішньої служби Кале М.А. До складу збірної команди входили: сержанти Ільєв, Шмукляровський і Конарський, старшина Дорош, єфрейтори Спірідонов та Міхов. Команда Одеси здобула перемогу в чемпіонаті України у 2-й лізі і перейшла в 1-шу лігу.

З цього часу зростає авторитет одеських пожежних. Прикладники Одеси задавали тон на всіх змаганнях.

Виступаючи на Всесоюзних змаганнях пожежної охорони з прикладних видів 1953-го року в Києві, В. Стальниченко і Д. Ткаченко встановили висувну трехколінну драбину за 17,9 секунд і посіли 3 місце.

Разом зі Стальниченко до пожежної охорони долучився єфрейтор В. Редькін. Незабаром і він, після перемоги на чемпіонаті України, увійшов до складу збірної команди республіки і виконав норматив Майстра спорту СРСР.

П’ятдесяті роки ознаменувалися відродженням спортивних традицій. Стабільно працювало 9 райрад, 10 спортивних колективів, готувалися розрядники з 19ти видів спорту.

1957-го року проведено 40 спортивних змагань за участю 2688 спортсменів, встановлено 116 рекордів облради і підготовлено 12 майстрів спорту. На стадіоні «Динамо» можна було займатися футболом, волейболом, боксом, боротьбою самбо, легкою атлетикою, фехтуванням, шахами і шашками.

У 1965 році кількість членів Одеської обласної організації зросла до 7414 осіб. Динамівці Одеси зайняли перше місце в Спартакіаді Української ради ФСТ «Динамо».

Наприкінці 60-х років одеські пожежники-прикладники заявили про себе на повний голос. На всю країну були відомі імена С. Ільєва, В. Редькіна, В. Стальниченко, І. Дворниченко, П. Бєлінського, Г. Буянова, І. Белюженко, О. Атланова, Д. Камінського, П. Чернецького.

Як і раніше, Одеська облорганізація приділяє велику увагу роботі з розвитку фізичної культури і спорту в первинних організаціях (КФК), підвищенню фізичної підготовки співробітників-динамівців.

Протягом майже 70 років (з 1947 р) в організації проводиться щорічна Спартакіада ​​серед колективів фізкультури, а також різні турніри і спортивні свята.

Пріоритет в Спартакіаді віддається службово-прикладним видам спорту: стрільбі з табельної зброї, боротьбі самбо, рукопашному бою, кросу, офіцерському триборству, гирьовому спорту, службовому багатоборству та ін. Усього в різних спортивно-масових заходах беруть участь більше 3 тисяч членів товариства «Динамо».

В даний час Одеська обласна організація ФСТ «Динамо» України об’єднує 22 колективи фізкультури, з яких 11 відносяться до системи правоохоронних органів, 4 – до системи Державної прикордонної служби України; в інші входять співробітники СБУ, Прокуратури, Юстиції, ДСНС, Державної пенітенціарної служби.

Протягом останніх років призові місця у Спартакіаді облорганізації займають колективи фізкультури: КФК-5 (ГУ ДСНС в Одеській області), КФК-4 (Одеський державний університет міліції), а також серед кращих колективів фізкультури: КФК-1 (СБУ), КФК- 2 (ГУ МВС України в Одеській області), КФК-6 (УДСО), КФК-11 (Управління ДПСУ), КФК-15 (Морський загін охорони ДПСУ), КФК-17 (ГУ юстиції в Одеській області).

Облорганізація проводить роботу з колективами фізкультури, надає допомогу в організації та проведенні фізкультурно-масової та спортивної роботи. У більшості колективів проводяться внутрішньоколективні Спартакіади з багатьох видів спорту, спортивні свята.

Кращими в організації цієї роботи є: КФК-1 (СБУ), КФК-2 (ГУ МВС України в Одеській області), КФК-4 (Одеський державний університет міліції), КФК-6 (УДСО), КФК-3 (ОДУ МВС України в Одеській області).

Одеські динамівці щорічно беруть участь в чемпіонатах Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України. Багато серед них призерів цих змагань: Є. Бельченко, А. Бердник, А. Бабенко, М. Зуб, С. Мазуренко – пожежно-прикладний спорт; Є. Петрова, Е. Литовченко, В. Шпонько, А. Скворцов – поліатлон; В. Бовкуш – гирьовий спорт; борець А. Волошинов; рукопашник Р. Терентьєв.

В Одеській облорганізації створена і працює Рада ветеранів ФСТ «Динамо» України, очолювана Почесним динамівцем України Залізняком Я.І.

Ветерани-динамівці часто діляться своїм багатим спортивним досвідом, спогадами зі спортсменами-вихованцями СДЮСШОР та спортивних секцій облорганізації, а також беруть участь у нагородженні переможців різних змагань. Серед іменитих ветеранів – Н.В. Авілов, В.Я. Кацман, Я.І. Железняк, Ю.Г. Білоног, Н.А. Пасічник і багато інших.

Також ветерани-динамівці залучаються до участі в спортивних святах і змаганнях, які проводяться обласною організацією з особовим складом правоохоронних органів і їх сім’ями (робота з КФК), проводять велику роботу з пропаганди та популяризації спорту і здорового способу життя серед молоді.

У волейбольних турнірах, присвячених пам’яті полковника прикордонної служби Гарєєва Ш., бере участь команда ветеранів ДПСУ, МВС та інші.

За роки свого існування Одеська обласна організація ФСТ «Динамо» підготувала 30 учасників Олімпійських ігор, 13 Заслужених майстрів спорту і майже 100 майстрів спорту міжнародного класу.

Літопис досягнень Одеської обласної організації «Динамо» у великому спорті ведеться з 60-тих років. В цей час в організації працювали тренери, які дали путівку в спортивне життя багатьом атлетам, що прославили радянський спорт.

Десятка кращих спортсменів облради 1966 року виглядала так: Я. Железняк, О. Дойчо, С. Райніке (кульова стрільба), Н. Авілов, С. Сухенко (легка атлетика), Н. Гоголадзе, А. Колиско (боротьба), С. Трестін (бокс), В. Семенець, І. Різдвяна (велоспорт). П’ятірка кращих тренерів: А.А. Дмитренко (кульова стрільба), В.Я. Кацман (легка атлетика), Н.С. Голуб’ятників (фехтування), І.Л. Манусевіч (бокс), А.Ю. Зайдман (велоспорт).

Один з кращих тренерів – Антон Артемович Дмитренко. Випускник Одеського художнього інституту, художник за освітою, він, захопившись стрілецьким спортом, все своє подальше життя присвятив справі виховання Спортсменів і Особистостей. Чимало чудових стрільців підготував він за роки своєї тренерської роботи. Серед них і Герой Радянського Союзу, учасниця Великої Вітчизняної Війни, прославлений снайпер – Людмила Павличенко. У числі вихованців А.А. Дмитренко 4 майстри спорту СРСР міжнародного класу, 37 майстрів спорту. Його учні 16 разів завойовували звання чемпіонів Радянського Союзу.

Антон Артемович тренував рекордсмена світу, заслуженого майстра спорту, чемпіона Олімпійських ігор в Мюнхені, шестиразового чемпіона світу і Європи Якова Железняка; майстра спорту міжнародного класу, чемпіона світу, багаторазового чемпіона і рекордсмена СРСР і Європи Сергія Райнікова; чемпіона Всесоюзних та призера міжнародних змагань Олега Дойчо і багатьох інших стрільців.

У 1967 році в Одеській обласній раді «Динамо» відкрилася секція самбо. І відразу ж високі результати – вихованець тренера Бабаянц Р.С. Валерій Рухлядев два роки поспіль завойовує срібло чемпіонатів Європи.

1968 рік – початок олімпійських злетів для Одеського «Динамо». У Мехіко дебютант-олімпієць легкоатлет Микола Авілов був четвертим в десятиборстві.

Особливо «урожайним» на олімпійські медалі став для облради 1972 рік. Всі три представники організації, що брали участь в XX літніх Олімпійських іграх в Мюнхені – Микола Авілов (легка атлетика), Яків Железняк (кульова стрільба), Володимир Семенець (велоспорт) – завоювали титули чемпіонів. У ці перемоги чимало праці вклали наставники чемпіонів, талановиті тренери Кацман В.Я., Дмитренко А.А. і Зайдман А.Ю.

Нелегкий шлях до олімпійських вершин. Наполеглива праця, дисципліна, цілеспрямованість, впевненість в собі і дослідне керівництво тренерів – ось «сплав», з якого виходять медалі вищої проби.

На ХХІ літніх Олімпійських іграх в Монреалі Микола Авілов стає бронзовим призером в легкоатлетичному десятиборстві.

У 1977 році борець Борис Касап завойовує золото кубка світу з самбо.

Вісімдесяті роки … На зміну прославленим чемпіонам прийшло нове покоління спортсменів. Одеські динамівці успішно продовжували підкорення вершин п’єдесталів Європейських та світових чемпіонатів.

Григорій Пастернак, вихованець олімпійського чемпіона Я.І. Залізняка, завойовує звання чемпіона Європи з кульової стрільби 1980 року.

Призерами чемпіонату Європи з легкої атлетики 1982 року стають Нуну Абашидзе (штовхання ядра), Ігор Дугінець (метання диска) – фіналісти ХХІІ літніх Олімпійських ігор, а також Павло Рощин (естафетний біг 4х400 м) – переможець кубка Європи 1981 року.

Веслярі Анатолій Бушів, Євген Сбітнєв та Ігор Бондаренко показують високі результати на першостях світу та Європи з веслування на байдарках і каное серед юніорів.

Представники нового для Одеського «Динамо» виду боротьби – дзюдо – Лері Накані і Геннадій Яременко стають призерами чемпіонатів Європи, переможцями чемпіонатів Європи та світу серед молоді, а їх товариш по тренуванням Фируз Маргіані завойовує звання чемпіона Європи 1985 року.

 У 1982 секція плавання набуває статусу ДЮСШ, розширюється тренерський склад. Спортсмени стають переможцями і призерами змагань всіх рангів (чемпіонати та першості ФСТ «Динамо», України, СРСР, міжнародних змагань), зростає кількість майстрів спорту, членів збірних команд України та СРСР.

Вихованці СДЮСШОР плавання на змаганнях найвищого рангу демонструють відмінні результати. Серед них – призери чемпіонатів Європи Денис Блінцов, Юлія Богачева; переможець кубка світу, рекордсмен світу – Олександр Джабур (50 м брас).

 Нову сторінку досягнень одеських спортсменів на блакитних доріжках басейнів відкрили чемпіони Європи 2004 року, фіналісти XXVIII літніх Олімпійських ігор в комбінованій естафеті 4х100 м Юрій Єгошин і Павло Ільічев. Єгошин з 2003 року 8 разів поліпшував рекорд України в плаванні на 100 м в / ст.

В Одеській обласній організації ФСТ «Динамо» розпочалося відродження стрілецького спорту. Однак  спочатку – в особі одного спортсмена: ЗМС Віктора Макарова – чемпіона світу 1994 р., чотириразового чемпіона Європи, учасника XXVI і XXVIII Олімпійських ігор. Естафету успіхів перейняли молоді спортсмени: Інна Макарова, Денис Чернишов, Олександр Самострол.

Секція вільної боротьби починає своє існування також з 1992-го року. Імена чемпіона Європи 1996 року, призера чемпіонатів Європи 1992-1995 рр. Віктора Єфтені; призера чемпіонатів світу та Європи 1999-2007 р.р. Вадима Тасоєва; чемпіона Європи, срібного призера Олімпіади-2008, багаторазового призера чемпіонатів світу В. Федоришина; чемпіонки світу і Європи 2011-2012 р.р. А. Василенко відомі любителям цього виду боротьби не тільки на Україні.

Молоді дзюдоїстки Наталія Заікіна і Надія Мулявка, опанувавши «суміжний» вид боротьби – самбо, в 2001-2003 р.р. завойовують медалі Чемпіонатів світу та Європи серед молоді з обох видів спорту. Анатолій Волошинов в 2003 р. стає бронзовим призером Чемпіонату світу з самбо.

Спортсмени секції веслування на байдарках і каное постійно лідирують на першостях і чемпіонатах незалежної України. До складу збірної команди країни щорічно входять майже 10 Одеських динамівців-веслярів. Наталія Фіклісова і Микола Кремер стають призерами Чемпіонатів світу та Європи. Не відстає від них і молодіжна зміна – брати Олександр та Юрій Ісакови, Артем Андрєєв, Борис Саджай, Олег Харитонов неодноразово піднімалися на сходинки п’єдесталу пошани Чемпіонатів Європи з веслування на байдарках і каное серед юніорів та молоді. Сьогодні надіями нашої організації в цьому виді спорту є Василь Зельніченко, Анатолій Малий, Анастасія Тодорова і багато інших молодих веслярів.

Традиційно сильна в Одеській обласній організації ФСТ «Динамо» «королева спорту» – легка атлетика. Починаючи з 1996 року, постійне представництво легкоатлетів на найголовніших спортивних змаганнях – Олімпійських іграх: Віталій Сидоров – учасник Олімпійських ігор 1996 р., переможець Кубка Європи 1998 р.; Майя Шемчішена, Руслан Гливинський – учасники Олімпійських ігор 2000 р., призери Кубка Європи 2000 р.; Андрій Семенов, Катерина Карсак, – учасники Олімпійських ігор 2008-го і 2012 -гор.р., призери міжнародних змагань 2005-2012 р.р .; Станіслав Мельников – учасник Олімпійських ігор 2012 р., переможець кубку Європи 2008 року, бронзовий призер Чемпіонатів Європи 2010 і 2012 р.р.

Дійсним лідером юних динамівців-легкоатлетів став Юрій Білоног, учасник трьох Олімпіад, переможець зимового Чемпіонату світу 1997-го року, чемпіон Європи 2002-го року, переможець Кубків Європи 2002-го і 2007-го р.р., багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи, дворазовий рекордсмен України в штовханні ядра. Нині Ю. Білоног очолює Одеську обласну федерацію легкої атлетики.

Естафету перемог на міжнародних змаганнях в штовханні ядра перейняв молодий атлет Дмитро Савицький. На його рахунку – бронзова нагорода Чемпіонату світу серед юнаків 2007 року; срібні медалі Чемпіонату Європи серед молоді 2011-го року та кубку Європи 2012-го року серед молоді.

 З 2004-го року значно поліпшили результати спортсмени секції стрільби з луку. Фіналістка XXVIII літніх Олімпійських ігор Наталія Бурдейна в 2005-му році завоювала три медалі Чемпіонатів світу: золоту та дві срібні. Павло Беккер в 2006-му році став чемпіоном Європи в команді.

У 2007-му році «скарбничку» медалей нашої організації починає поповнювати фехтувальниця-шаблістка Олена Хомрова. Срібло Чемпіонатів світу та Європи 2007-го року в командному заліку і бронза на Чумпіонату світу в особистому заліку, золото XXIХ Олімпійських ігор (2008 г.) і Чемпіонатів світу та Європи 2009-2010 р.р. – досить вагомий внесок, як на молоду спортсменку.

Серед спортсменів прикладних і неолімпійських видів спорту слід зазначити: ЗМСУ з пожежно-прикладного спорту Євгена Бельченко – чемпіона світу 2008 і 2010 р.р., срібного призера Чемпіонатів світу 2009-2010 р.р .; ЗМСУ з сумо, МСУМК з боротьби на поясах Олександра Гордієнко – триразового чемпіона Європи з боротьби на поясах серед молоді 2010-2012 р.р .; п’ятикратного чемпіона Європи з сумо 2010-2013 р.р. .; бронзового призера Чемпіонату світу 2011-го року; переможця ІХ Всесвітніх ігор 2013 року з сумо.

Щорічно до складу збірних команд країни з 9 видів спорту, які культивуються в облорганізації, входять близько 40 спортсменів організації, з них майже половина –до основного складу.

Наразі в двох СДЮСШОР (спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних школах олімпійського резерву) і п’яти спортивних секціях облорганізації працюють 38 тренерів, з яких 7 Заслужених тренерів України та 8 спеціалістів Вищої тренерської категорії. Під їх керівництвом понад 700 дітей займаються легкою атлетикою, плаванням, веслуванням на байдарках і каное, кульовою стрільбою, вільною боротьбою, дзюдо, боксом.

Для успішного виконання статутних завдань організації необхідно мати власну сучасну спортивну базу. Одеська обласна організація ФСТ «Динамо» України докладає чимало зусиль для збереження і вдосконалення своїх спортивних споруд: стадіону, спорткомплексу «Динамо» і водно-грібної бази.

Стадіон «Динамо» укомплектований інвентарем та обладнанням для проведення тренувань і змагань з усіх видів легкої атлетики. На території стадіону знаходяться майданчики для гри в волейбол, баскетбол і міні-футбол; стрілецький тир, спеціалізований зал боротьби, тенісні корти, тренажерні зали.

 У спортивному комплексі «Динамо» облаштовано ігрову та тренажерні зали, 25-метровий басейн і малий басейн для навчання плаванню.

Водно-грібна база розташована за межами міста (14 км Овідіопольської дор.) Вона має закриту територію, елінги для човнів, роздягальні для спортсменів і тренерів.

На спортивних базах облорганізації щорічно проводиться більше ніж 40 змагань обласного, національного та міжнародного рівнів.